Булінг. Види та прояви булінгу

(матеріали для викладачів та класних керівників)

ПЛАН ЗАХОДІВ, СПРЯМОВАНИХ НА ЗАПОБІГАННЯ ТА ПРОТИДІЮ БУЛІНГУ (ЦЬКУВАННЮ) В ЧЕРКАСЬКОМУ ПОЛІТЕХНІЧНОМУ ФАХОВОМУ КОЛЕДЖІ НА 2024-2025 н.р.

Булінг в освітньому середовищі (цькування), тобто діяння учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи або такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого.

Фізичний булінг – штовхання, підніжки, зачіпання, бійки, стусани, ляпаси, небажані дотики, «сканування» тіла, нанесення тілесних ушкоджень тощо.

Економічний булінг – пошкодження, відбирання чи знищення одягу та інших особистих речей, вимагання грошей тощо.

Психологічний булінг – принизливі погляди, жести, образливі рухи тіла, міміки обличчя, поширення образливих чуток, ізоляція, ігнорування, погрози, жарти, маніпуляції, шантаж тощо.

Сексуальний булінг – принизливі погляди, жести, образливі рухи тіла, прізвиська та образи сексуального характеру, зйомки у роздягальнях, поширення образливих чуток, погрози сексуального характеру, жарти тощо.

Кібербулінг – приниження за допомогою мобільних телефонів, Інтернету, інших електронних пристроїв (пересилка неоднозначних фото, обзивання по телефону, знімання на відео бійок чи інших принижень і викладання відео в мережу Інтернет, цькування через соціальні мережі).

Типовими ознаками булінгу (цькування) є:

• систематичність (повторюваність) діяння;
• наявність сторін – кривдник (булер), потерпілий (жертва булінгу), спостерігачі (за наявності);
• дії або бездіяльність кривдника, наслідком яких є заподіяння психічної та/або фізичної шкоди, приниження, страх, тривога, підпорядкування потерпілого інтересам кривдника, та/або спричинення соціальної ізоляції потерпілого.

Загальні психологічні характеристики ймовірного кривдника (буллера)

Дитина ймовірно може бути схильною до булінгу (цькування), якщо вона:

• домінантна особистість, схильна самостверджуватися з використанням сили;
• неврівноважена, імпульсивна, легко фрустрована, швидко збудлива;
• демонструє терпимість до насильства;
• схильна порушувати правила;
• не проявляє співпереживання тим дітям, які зазнали нападок;
• часто ставиться агресивно до дорослих;
• проявляє і проактивну (свідому) агресію (наприклад, для досягнення мети), і реактивну (вимушену або стимулювану чиїмось діями) агресію (зокрема, у відповідь на провокацію)

Загальні психологічні характеристики ймовірної жертви булінгу (цькування)

Дитина ймовірно може бути жертвою булінгу (цькування), якщо вона:

• тиха, обачлива, чутлива, яку можна легко зворушити і фруструвати;
• невпевнена, має низьку самооцінку;
• не має друзів, соціально ізольована;
• може боятися, що їй заподіють шкоду;
• може бути тривожною і пригніченою;
• фізично слабкіша, ніж більшість однолітків;
• вважає, що легше проводити час із дорослими (батьками, вчителями, тренерами), ніж з однолітками.

Ознаки булінгу (цькування) для діагностики

Дитина ймовірно потерпає від булінгу (цькування), якщо вона:

• приходить додому в пошкодженому одязі чи загубленими речами;
• має поранення, синці, подряпини;
• має мало друзів, або зовсім їх не має;
• боїться йти до закладу освіти, сідати в автобус, брати участь в активностях з однолітками;
• обирає незвичний шлях, коли повертається додому;
• втрачає інтерес до навчання або починає навчатись набагато гірше, ніж зазвичай; ●виглядає пригніченою, сумною, заплаканою, без настрою, коли приходить додому;
• часто жаліється на головний біль, болі в шлунку, інші фізичні негаразди;
• тривожно спить, часто бачить погані сни;
• втрачає апетит;
• проявляє тривогу і низьку самооцінку.

При наявності таких ознак, варто припустити, що булінг (цькування) може відбуватися, хоча ніхто про це не повідомляв. Не зайвим приділити особливу увагу таким дітям та продовжувати пильно спостерігати виявлені ознаки в динаміці. Також до особливо ретельно слід спостерігати за дітьми, які відмінні від решти за будь-якою ознакою (це можуть бути фізична сила/слабкість, особливості зовнішнього вигляду, матеріальна забезпеченість, інтереси і уподобання дитини, відмінні цінності, соціоекономічний статус, релігійні або політичні переконання у родинах дітей, які входять у суперечність один з одним); нових дітей, які з’являються в групі.

Виокремлюють чинники, які провокують булінг (цькування). Більшість з них можуть однаково впливати на ймовірність того, стане дитина кривдником або жертвою.

^{Чинники, які можуть спровокувати виникнення булінгу (цькування)}

Особливо важливими ознаками для виявлення булінгу (цькування) є зміни поведінки і емоційного стану дитини, які можна помітити тільки при постійному спостереженні. Для цього в нагоді може стати пам’ятка для педагога про тривожні ознаки, які спостерігаються.

Пам’ятка для педагога. Ознаки булінгу (цькування): на що треба звернути увагу

• занадто емоційна атмосфера в групі;
•  виокремлення певних студентів від решти;
• «перегрупування» дружніх кіл;
• коли студенти припиняють спілкування, замовкають при появі дорослого або вчителя в приміщенні;
• кардинальна зміна поведінки окремої дитини – як сумна, закрита, пригнічена, так і піднесена, жвава, агресивна;
• раптове зниження академічної успішності деяких студентів;
• часті хвороби та прогули навчальних занять окремої дитини, не притаманні їй до цього часу.

Булер несе адміністративну відповідальність з 16 років:
Штраф від 50 до 200 мінімумів доходів громадян (від 850 до 3 400 грн.) Громадські роботи від 20 до 60 годин

Якщо до 16 років відповідальність несуть батьки, або особи які їх замінюють, а саме: Штраф від 50 до 200 мінімумів доходів громадян (від 850 до 3 400 грн.) Громадські роботи від 20 до 60 годин

До кого звертатись у випадку булінгу:

• до поліції за номером «102»
• дорослим, кому ти довіряєш (це можуть бути батьки, викладач або спортивний тренер, старший брат/старша сестра, інші родичі)
• до психолога, соціального педагога або класного керівника
• до Центру соціальних служб для сім’ї дітей та молоді
• до служби у справах дітей
• до працівників ювенальної превенції
• до працівників медичного закладу
• до громадських організацій, які працюють в сфері захисту прав та інтересів дітей
• Національна дитяча «гаряча лінія»: 0 800 500 225 (безкоштовно зі стаціонарних) або 116 111 (безкоштовно з мобільних) - анонімність і конфіденційність.

Корисні посилання:

Навчально-методичний посібник «Запобігання та протидія проявам насильства: діяльність закладів освіти».

https://mon.gov.ua/ua/osvita/zagalna-serednya-osvita/protidiya-bulingu/korisni-posilannya-shodo-temi-antibulingu

https://mon.gov.ua/ua/osvita/zagalna-serednya-osvita/protidiya-bulingu/orgaizaciyi-yaki-zajmayutsya-pitannyami-buingu-v-ukrayini

Порядок реагування, алгоритм дій учасників освітнього процесу у випадку виявлення булінгу та інші матеріали теми – на сайті коледжу (Студенту: Протидія булінгу)

Загальні рекомендації педагогам і батькам з надання допомоги дітям у запобіганні суїцидальної поведінки:

• Слід відмовитися від авторитарності й наказового тону під час спілкування з дитиною
• Варто будувати стосунки на основі договору, прохань, пояснень
• Серйозно поставтеся до всіх погроз зі сторони дитини, не ігноруйте їх
• Дайте відчути дитині, що її люблять і її проблеми вам не байдужі
• Пояснюйте, що самогубство – неефективний спосіб розв’язання проблеми
• Зверніться по допомогу до авторитетних для дитини / підлітка людей
• Зверніться разом з підлітком до психоневрологічного диспансеру, дитячого чи підліткового психіатра

Ніколи не варто забувати

Дорослі мають пам’ятати, що суїцидні настрої у підлітків є наслідком недостатньої уваги до них. Під час кризи дитина завжди потребує підтримки та участі дорослих. Важливо враховувати характер оточення підліткового мікросередовища та мати елементарні знання психології цього віку.

Основні мотиви підліткових самогубств

• за мотивом «невдале кохання» – людина вчиняє суїцид під впливом інтенсивних любовних переживань у разі розриву стосунків, через зраду, при ранній вагітності. Кохання як мотив суїциду найчастіше трапляється у молоді віком 15–17 років;
• за мотивом «крик про допомогу» – індивід скоює суїцидальну спробу, намагаючись привернути увагу інших. До цієї групи належать демонстративно-шантажні спроби, скоєні з метою вплинути на певних суб’єктів з соціального оточення (батьків, однолітків тощо);
• за мотивом «синдром Вертера» – одразу після публікації роман Й. Гете «Страждання молодого Вертера» (1774 р.) викликав хвилю самогубств серед молоді. Тому наслідування суїцидальної поведінки психологи називають ефектом (синдромом) юного Вертера. Девід Філліпс, провівши дослідження, дійшов висновку, що кількість суїцидів різко збільшується після публікації на перших шпальтах газет повідомлення про самогубство.

Важливо знати

Що необхідно знати про підлітковий суїцид, щоб вчасно надати допомогу? Доктор Берадзе наголошує, тривожними для батьків і вчителів мають стати такі фактори: розмови дитини про самогубство або про суїцидальні думки в однолітків, подруг, однокласників (іноді дитина не каже про самогубство прямо); надмірна самокритика й переживання з приводу своїх поразок і невдач, дуже низька самооцінка підлітка; захоплення кумирами, які вчинили самогубство; прослуховування «похмурої» музики, читання літератури, сюжети якої, так чи інакше торкаються теми суїциду; дарування важливих для дитини речей друзям або своїй сім’ї; соціальна ізоляція; депресивний стан; виникнення на тілі поранень; відсутність гігієни та байдуже ставлення до власного зовнішнього вигляду.

Крім того, важливо пам’ятати:

1. Суїцид, зазвичай, не відбувається раптово, без попередження. Більшість підлітків, що роблять замах на своє життя, діляться планами, але майже 80% дорослих не чують або не хочуть цього почути.
2. Суїцид не передається у спадок. Але сім’я, де вже було скоєне самогубство, стає для дітей зоною підвищеного ризику.
3. Якщо у розпал сімейного скандалу підліток загрожує суїцидом, батьки повинні негайно зупинити сварку, якою б зухвалою не була його поведінка.
4. Розмова з підлітком про суїцид не наводить його на думку покінчити з собою. Промовляючи свої тривоги, підліток звільняється від них. Головне, щоб підтекстом цих розмов не стала поетизація, героїзація смерті, як видатного вчинку сильної особистості.
5. Думки про самогубство можуть минути, людина може повністю позбутися їх. Суїцидальні думки – не вирок.
6. Відкрите обговорення підлітком своїх проблем і відчуттів може врятувати йому життя. Часто людина до останнього сумнівається у скоєнні самогубства, важливо вчасно виявити ці наміри та відверто поговорити.
7. Рідко причиною самогубства є один фактор (розбите серце, сварка з близькими). Певний з них може стати спусковим механізмом, але не є єдиною причиною. Зазвичай проблеми накопичуються певний час (дитину ніхто не підтримує, вона боїться засмутити близьких або не довіряє дорослим чи психологам).

Алгоритм психолого-педагогічного супроводу дітей і підлітків, схильних до суїцидів

1. Виявіть джерело психологічного дискомфорту
2. Дізнайтеся, як дитина вирішувала схожі ситуації в минулому
3. Визначте, що може бути корисним для вирішення даної проблеми
4. Визначте, що залишається позитивно значимим для підлітка
5. Навчіть використовувати методи зняття психологічної напруги
6. Намагайтесь зменшити ступінь психологічної залежності від причини, що спричинила суїцидальні поведінку
7. Вселяйте надію на краще майбутнє
8. Спробуйте сформулювати найближчу реалістичну ціль для дитини
9. Не залишайте підлітка одного в ситуації високого суїцидального ризику