Булінг. Види та прояви булінгу

Булінг в освітньому середовищі (цькування), тобто діяння учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи або такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого.

Фізичний булінг – штовхання, підніжки, зачіпання, бійки, стусани, ляпаси, небажані дотики, «сканування» тіла, нанесення тілесних ушкоджень тощо.

Економічний булінг – пошкодження, відбирання чи знищення одягу та інших особистих речей, вимагання грошей тощо.

Психологічний булінг – принизливі погляди, жести, образливі рухи тіла, міміки обличчя, поширення образливих чуток, ізоляція, ігнорування, погрози, жарти, маніпуляції, шантаж тощо.

Сексуальний булінг – принизливі погляди, жести, образливі рухи тіла, прізвиська та образи сексуального характеру, зйомки у роздягальнях, поширення образливих чуток, погрози сексуального характеру, жарти тощо.

Кібербулінг – приниження за допомогою мобільних телефонів, Інтернету, інших електронних пристроїв (пересилка неоднозначних фото, обзивання по телефону, знімання на відео бійок чи інших принижень і викладання відео в мережу Інтернет, цькування через соціальні мережі).

Типовими ознаками булінгу (цькування) є:

• систематичність (повторюваність) діяння;
• наявність сторін – кривдник (булер), потерпілий (жертва булінгу), спостерігачі (за наявності);
• дії або бездіяльність кривдника, наслідком яких є заподіяння психічної та/або фізичної шкоди, приниження, страх, тривога, підпорядкування потерпілого інтересам кривдника, та/або спричинення соціальної ізоляції потерпілого.

Загальні психологічні характеристики ймовірного кривдника (буллера)

Дитина ймовірно може бути схильною до булінгу (цькування), якщо вона:

• домінантна особистість, схильна самостверджуватися з використанням сили;
• неврівноважена, імпульсивна, легко фрустрована, швидко збудлива;
• демонструє терпимість до насильства;
• схильна порушувати правила;
• не проявляє співпереживання тим дітям, які зазнали нападок;
• часто ставиться агресивно до дорослих;
• проявляє і проактивну (свідому) агресію (наприклад, для досягнення мети), і реактивну (вимушену або стимулювану чиїмось діями) агресію (зокрема, у відповідь на провокацію)

Загальні психологічні характеристики ймовірної жертви булінгу (цькування)

Дитина ймовірно може бути жертвою булінгу (цькування), якщо вона:

• тиха, обачлива, чутлива, яку можна легко зворушити і фруструвати;
• невпевнена, має низьку самооцінку;
• не має друзів, соціально ізольована;
• може боятися, що їй заподіють шкоду;
• може бути тривожною і пригніченою;
• фізично слабкіша, ніж більшість однолітків;
• вважає, що легше проводити час із дорослими (батьками, вчителями, тренерами), ніж з однолітками.

Ознаки булінгу (цькування) для діагностики

Дитина ймовірно потерпає від булінгу (цькування), якщо вона:

• приходить додому в пошкодженому одязі чи загубленими речами;
• має поранення, синці, подряпини;
• має мало друзів, або зовсім їх не має;
• боїться йти до закладу освіти, сідати в автобус, брати участь в активностях з однолітками;
• обирає незвичний шлях, коли повертається додому;
• втрачає інтерес до навчання або починає навчатись набагато гірше, ніж зазвичай; ●виглядає пригніченою, сумною, заплаканою, без настрою, коли приходить додому;
• часто жаліється на головний біль, болі в шлунку, інші фізичні негаразди;
• тривожно спить, часто бачить погані сни;
• втрачає апетит;
• проявляє тривогу і низьку самооцінку

Булер несе адміністративну відповідальність з 16 років:

Штраф від 50 до 200 мінімумів доходів громадян (від 850 до 3 400 грн.) Громадські роботи від 20 до 60 годин

Якщо до 16 років відповідальність несуть батьки, або особи які їх замінюють, а саме: Штраф від 50 до 200 мінімумів доходів громадян (від 850 до 3 400 грн.) Громадські роботи від 20 до 60 годин

До кого звертатись у випадку булінгу:

• до поліції за номером «102»
• дорослим, кому ти довіряєш (це можуть бути батьки, викладач або спортивний тренер, старший брат/старша сестра, інші родичі)
• до психолога, соціального педагога або класного керівника
• до Центру соціальних служб для сім’ї дітей та молоді
• до служби у справах дітей
• до працівників ювенальної превенції
• до працівників медичного закладу
• до громадських організацій, які працюють в сфері захисту прав та інтересів дітей
• Національна дитяча «гаряча лінія»: 0 800 500 225 (безкоштовно зі стаціонарних) або 116 111 (безкоштовно з мобільних) - анонімність і конфіденційність.