Завжди елегантна, привітна, сердечна до всіх, хто її оточує і хто потребує її підтримки, вона — взірець не тільки для тих, хто переступив поріг середнього та старшого віку, а й для молодого покоління, яке лише формує в собі людські чесноти,  духовні якості, громадянську позицію.

Всі в технікумі знають, що для Ірини Миколаївни в житті найголовніше. Це — її сім’я, де двоє дітей, п’ятеро онуків і п’ятеро правнуків, робота, якій вона віддається сповна, і Україна, яку вона любить самовіддано і безмежно. І це ті цінності, які варті поваги й наслідування.
46 років свого життя віддала Ірина Миколаївна Черкаському політехнічному технікуму. Її робота відзначена багатьма почесними грамотами Міністерства освіти і науки України, департаменту освіти і науки Черкаської облдержадміністрації, обласної ради, заохоченнями Контрольно-ревізійного управління.
З нагоди її цьогорічного ювілею та за вагомий особистий внесок у забезпечення розвитку та стабільної діяльності Черкаського політехнічного технікуму за поданням адміністрації та  профспілкової організації цього вищого навчального закладу І.М.Глєб нагороджена Подякою Міністерства освіти і науки України.
У цілому трудовий стаж Ірини Миколаївни становить 61 рік. За великим рахунком, серед тих, хто сьогодні працює у фінансово-економічній сфері України, мало знайдеться людей, які б мали такий великий, як у І.М.Глєб, досвід роботи і професіоналізм надзвичайно високого рівня.  До речі, як висококваліфікованого фахівця Міністерство  освіти і науки України неодноразово залучало Ірину Миколаївну до проведення ревізій у різних вищих навчальних закладах України. До її порад завжди дослухалися керівники технікуму та інших вишів, і виховала вона не одне покоління висококваліфікованих бухгалтерів і касирів.
Слід сказати, що у Черкаському політеху вона не тільки головний казначей, який обліковує, реєструє господарські операції, зводить, як-то кажуть, дебет з кредитом. Вона ще й фінансист та плановик в  одній особі, член педагогічної та адміністративної ради технікуму, тривалий час виконувала й педагогічне навантаження. Взагалі ж Ірина Миколаївна внесла вагомий вклад у розширення переліку та відкриття актуальних для регіону спеціальностей, з яких сьогодні ЧПТ готує фахівців нової формації.
Не в останню чергу саме завдяки бухгалтерській службі в технікумі, навіть у кризові для країни роки, не було заборгованостей із виплати зарплат викладачам та техперсоналу, стипендій студентам. Технікум зберіг і продовжував нарощувати та оновлювати свою матеріально-технічну базу, на високому рівні залишалося забезпечення навчального процесу сучасним обладнанням, комп’ютерами, виконувались соціальні програми, спрямовані на покращення життєвого рівня викладачів, технічних працівників, студентів, фінансово підтримувалась спортивно-масова робота тощо.
Кажуть: життя прожити — не поле перейти. По-різному складалася доля й у Ірини Миколаївни. У дев’ять років вона залишилася без батька, який загинув на фронтах війни. Й дотепер невідомо, де могила Миколи Степановича, хороброї і мужньої людини. Щоб прогодувати сім’ю, в якій було шестеро дітей, усе життя працювала мама Олена Олексіївна — бухгалтером у різних колгоспах Золотоніщини. Навчить, підготує молоду зміну в одному селі, і її переводять в інше, щоб там розпочинати все спочатку.
У 17 років Ірина після отримання середньої спеціальної освіти і сама стала до праці. Була агрономом у Ковельській МТС, інспектором райсоцзабезу на Волині, касиром, старшим бухгалтером у НІІ «Діпроцивільпроект» у Черкасах, куди 50 років тому приїхала разом із чоловіком.
Життя ж кардинально змінилося і стабілізувалося, коли її на роботу в Черкаський політехнічний  технікум (тоді він називався Черкаський технікум гідромеліорації і електрифікації сільського господарства) запросив колишній директор Григорій Прокопович Вовк, — людина, яка багато зробила для розвитку цього навчального закладу. 25 років пропрацювала Ірина Миколаївна з цим керівником і дотепер згадує його з повагою.  А потім іще понад 15 років плече до плеча трудилася з Геліодором Геліодоровичем Блонським, при якому по висхідній продовжувався розвиток професійного потенціалу ЧТП, з’явились нові спеціальності, або ж для них було закладене підґрунтя. Останні шість років технікум очолює Дмитро Володимирович Галат, якого Ірина Миколаївна вважає найенергійнішим із директорів, який докладає великих зусиль для покращення економічного становища технікуму, розвитку його матеріально-технічної бази, навчально-виховного процесу.
Взагалі, Ірина Миколаївна переконана: їй у житті надзвичайно поталанило, бо працює вона в колективі високопрофесійних фахівців, чесних, порядних, патріотично налаштованих і небайдужих до своєї справи людей.
До речі, діти й чотири онуки Ірини Миколаївни закінчили Черкаський політехнічний технікум. А це, вже якщо хочете, — династія Глєбів. І таких тут багато. Від дідів — до батьків, потім — до дітей і онуків — у ЧТП вчаться поколіннями, бо технікум дає своїм випускникам дійсно успішний старт у подальшу професійність, сприяє їхньому праце­влаштуванню.
— А щоб життя по-справжньому вдалося, — переконана Ірина Миколаївна, — воно обов’язково повинне бути наповнене любов’ю — до наших рідних і близьких, роботи, яку ти обираєш за покликанням, до нашої держави України, яка для нас є центром цього Всесвіту. Я люблю цей світ, — говорить вона, — і він навзаєм додає мені енергії для праці. І навіть для подорожей  на відпочинок у Закарпаття, куди я вирушаю щороку.
Шануємо Вас, Ірино Миколаївно, за ваш невтомний щоденний труд, за те, що ви йдете по цьому життю з відкритим серцем і добротою в душі. І щиро зичимо вам ще довгих років професійної діяльності, життєвих здобутків і всіляких гараздів.

Черкаський Край 

Наталія Віргуш